Системна кампанія Сил оборони України з ураження російської нафтопереробної та логістичної інфраструктури, що триває протягом останніх двох років, дала стратегічні результати. російська федерація, яка десятиліттями будувала свій бюджет та геополітичний вплив на експорті енергоресурсів, опинилася перед обличчям системної паливної кризи.
Про це в ексклюзивному коментарі УНН повідомив експерт, ексречник НАК «Нафтогаз України» у Львівській області Віктор Гальчинський.
Ключові показники паливного колапсу рОСІЇ:
-
Масштаби уражень: За різними оцінками, виведено з ладу до 40% російських потужностей із нафтопереробки.
-
Критична втрата: Найбільші НПЗ, що забезпечували пальним москву та центральний регіон, зупинені на термін від 9 до 12 місяців, що неможливо швидко компенсувати.
-
Втрата логістики: Знищення нафтобаз (зокрема в Керчі та Феодосії) та поромних переправ створило фізичну нестачу пального в окупованому Криму.
Чому рОСІЯ змушена імпортувати пальне?
Ситуація стала настільки критичною, що країна, яка є одним зі світових лідерів з видобутку нафти, змушена шукати пальне за кордоном.
-
Імпортний сором: Російська влада вже здійснювала закупівлі партій пального, зокрема в Греції, для покриття дефіциту в Криму, проте ці ресурси були знищені подальшими ударами ЗСУ.
-
Білоруський «рятувальний круг»: Російський ринок тримається завдяки білоруським НПЗ, які перенаправили весь свій експортний потенціал на забезпечення потреб рОСІЇ, фактично відмовившись від прибуткових зовнішніх ринків.
Стратегічний пріоритет: «Все для фронту»
Експерт підкреслює, що в рОСІЇ діє жорстка пріоритетність:
-
Військовий сектор: Армія отримує ресурси в першу чергу.
-
Цивільний сектор: Страждає від лімітів на заправках, дефіциту та зростання цін.
-
Аграрний та транспортний сектори: Починають відчувати дефіцит дизпального для польових робіт та цивільних авіаперевезень, що свідчить про вихід кризи на загальнодержавний рівень.
«Це приблизно те саме, якби Україна почала закуповувати зерно за кордоном. Для країни-нафтовидобувника це дуже показова ситуація», — наголошує Віктор Гальчинський.
Окрім ураження нафтопереробки, Сили оборони системно нищать підприємства, що виробляють компоненти для ракетного пального, поступово виснажуючи не лише цивільну економіку агресора, а й його військово-промисловий комплекс.
